Середа, 13.12.2017, 20:00
Головна
Реєстрація
Вхід
Apoha.Art.City
Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
НАЙКРАЩІ

Активісти тут... Шукай своє ім'я!

Наше опитування
З якого ви міста?
Всього відповідей: 330
Погода
Статистика
Яндекс.Метрика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
===

27червня 2009 року виповнилося  300-річчя Полтавській  битві. Це знакова  подія, яка змінила  хід не тільки  європейської, а й  світової історії.  Але, до сьогоднішнього  дня ми продовжуємо  сприймати зазначену  історичну подію  з точки зору  ідеологів обох  попередніх імперій, забувши при цьому про втрачені свободи та можливості українського народу, не сприймаючи імена своїх героїв, уперто відмовляючись дивитись правді у вічі, навіть на одинці з власними роздумами…Так, хто він І.Мазепа?!!

Гетьман Іван Мазепа - це особа планетарного плану. Іван Мазепа у свій час формуючи ідеологію Української держави - Гетьман щину, спромігся обігнати в своєму державному устрії всі країни світу не на одне століття. Крім того, він перший офіційно  ототожнив образ коза ка з образом українця.

Гетьман Іван Мазепа не одразу відважився на створення українсько-шведського союзу, а лише після того, як довідався про намі ри царя Петра І ліквідувати авто номію України і саме козацтво. Шведи були на той час  ідеальними союзниками для Мазепі, оскільки не мали з Україною спіль них кордонів, тому і не могли в подальшому перетворити Україну на свою колонію. Зате у Шведів та України на той час були спільні конкуренти. До подібного союзу зі Швецією «примірявся», до речі, ще Богдан Хмельницький.

Полтава мала пряме відношення до обрання Івана Мазепи гетьманом України, оскільки місто було пол ковим. Це - по-перше, а по-друге - це було найбільше українське місто з розташованих поблизу місця подальшої події. А відтак козацька старшина, тодішні чи новники перебували у Полтаві,три тижні чекаючи ради. Тут тоді відбувся й урочистий банкет на честь вша нування Івана Мазепу в як гетьмана України.

Рід Мазеп віддавна знали у Полтаві, там жило не одне покоління його представ ників. Серед родичів гетьмана часто згадують його діда та дідового брата. Останнього - Федора Мазе пу за часів Солоницької битви 1596 року (біля Лубен) було по звірячому страчено поляками. Рідний же дід був не тільки козаком-рубакою, але і відомим у свій час меценатом Межигірського монастиря. Окрім того в Пол таві жила рідна сестра Мазепи та інші родичі. Тому, спорудження пам'ятника Івану Мазепі на Собор ному майдані Полтави та пере йменування сьогоднішньої вулиці Жовтневої у місті Полтаві на вулицю Івана Мазепи неаби як актуальні.

Постать Карла XII неординарна  і суперечлива, його по-різному оцінюють і в самій Швеції. У поході на Україну король мав свої власні інтереси - йому потрібно було приєднати до свого війска добре підготовлене і загартоване в боях восьми тисячне військо Запорозького кошо вого отамана К.Гордієнка і вже потім просу ватися об´єднаним  військом у напрямку до річки Ворскли, а звідти вже йти на Москву, відомим для всіх шляхом через Харків та Курськ. Однак на цьому шляху було розташовано декілька укріплених міст, що ускладнювали подальший похід шведів. Одним з цих міст була Полтава, яка і на той час була розташова на на перехресті важливих шляхів, уявляла собою крепость, а тому мала велике стратегічне значення. У місті Полтава тоді стояла московська залога під командуванням пол ковника О.Келіна.

У легендарному творі «Історія русів» описана пове дінка шведських та російських військ в Україні у 1708-1709 роках. На відміну від «служивих» Петра І, які входили в міста і села з гаслами: «Кури и гуси, молодицьі и девицьі принадлежат по воинам по праву и по приказу его Благородия». Шведи нічого в населення не вимагали і насильницьки не брали. Вони ку пували все... добровільним торгом за готівку. Шведських солдатів їхні командири вчили говорити: «Не бійтесь! Ми ваші, а ви - наші!»

Із 19 700 шведських  вояків, які брали участь у битві, загинуло 6 900 - кожен третій! 2 800 шведів потра пили в московський полон. Загальні втрати шве дів становили 49 відсотків. Навіть у битві під Ватерлоо 1815 року фран цузи втратили 34 відсотки серед убитих та полонених. Отже, битва під Полта вою - одна з найкривавіших у світі!

На боці царя спромігся воювати козаць кий  полковник Палій, якого Петро  І спішно повернув із заслання з  Сибі ру. Козаки Палія й Івана  Скоропад ського внесли вирішальний, принай мні дуже важливий внесок у поразку шведів. Формально Полтавська битва - це й перемога української зброї. Проте реально - це коло сальна поразка. Україна  остаточно втратила можливість маневрувати в політиці між більш потужнішими країнами того часу, її державність поступово стала зни щуватися.

Війни - це жах, і кожне штучно призупинене життя  людини - це трагедія. За 4 дні була ліквідова  на шведська армія. Всіх полонених роззброїли. Із 23 тисяч військовопо лонених, взятих під Полтавою і Переволочною, лише близько чотирьох тисяч знову побачили свою батьків щину. Останній полонений гвардієць Хане Аппельман повернувся додому в 1745 році, після 36 років полону.

Здобувши  несподівану перемогу, Петро І  із військом та пишним супроводом увійшов до Полтави. Визволені з облоги пол тавці на знак покори й відданос ті повісили на високій вежі білий прапор. Після Полтавської битви московити розгромили й знищили - поголовно вирубали все населення козацьких містечок навкруги Полтави: Маячку, Нехворощу, Санжари, Кишеньки, Келеберду, Переволочну, Ромни...ТАК БУЛА ЗРУЙНОВАНА  АВТОНОМІЯ УКРАЇНИ - ГЕТМАНЩИНА !

І все ж, Полтава  показала Єв ропі, що Україна, як сказав тоді Вольтер, прямувала до свободи  і хотіла стати незалежною від Московщи ни - так само, як хотіла колись стати незалежною від Польщі по битві під Жовтими Водами...

Полтавська  битва була великим горем і  для самої Росії: її результатом  стали подальші століття значної  напруги й розрухи, відсутність свободи для простого люду і по стійні виснажлеві війни. Напроти полтавська поразка у подальшому стала рятівною для шведів. Втративши імперські амбіції та «апетит» до війн на чужих теринах, Шве ція з часом стала однією з найзаможніших і найстабільніших країн Європи.

Сьогодні, я не закликаю до знищення пам'ятників, пов'язаних з горезвісними подіями Полтавської битви 1709 року. Зрозуміло що ці памятники були офіційно встановленні владами попередніх імперій з ідеологічною метою. Вони надавали можливість довгий час "старшому брату" хизуватись своєю перемогою та виховувати з українців покірних "яничарів". Вважаю, що  пам’ятники та музеї, зазначених подій,  потріб но залишати нащадкам  у відповідному стані, як того вимагає культура та цивілізованість сучасної людини, а також і на далі продовжувати зберігати їх як прикру згадку про нашу недолугість та нескінченний генетичний розбрат. Вважаю, що ні хто не має права позбавити кожного з нас права мати особисту точку зору на події давнини своєї країни. Сумління та повага до полеглих за незалежність українського народу вимагає від кожного з нас переосмислення своєї історії.

Не слід нам  забувати й те, що писав з приводу  Полтавської катастрофи українців  Тарас Шевченко! У своєму ві рші «Іржавець», він покладає провину за поразку України у тій війні на «хронічну хворобу» наших політиків - від сутність єдності: «Полтаву б діста ли, якби були одностайно супротив ворога встали!" Якщо історія повинна чогось нас на вчити, то це - саме той випадок.

Окрім цього, зазначу, що під час облоги Конотопа (1659 року) московські війська втра тили 10 тисяч своїх військових і ще ЗО тисяч військових - втрати московського війська становили під час самої битви. За різни ми відомостями, на Конотопському полі полягло від ЗО до 60 тисяч царських ратників. Це учетверо більше, ніж втратили шведи у Пол тавській битві. Наша перемога під Коно топом була розгромом московської армії! Окрім того, з російської історіографії, сьогодні, став ві домий факт підготовки евакуації царя з Москви, після того, як він дізнався про поразку своєї армії у Конотопської битви. Проте в українській історіо графії ніхто не додумався розгорнути ультра-патріотична істерію з приводу результатів цієї кривавої битви, як це довгий час відбувається у Росії з приводу перемоги у Полтавській битві. Як не крути, для нормальної освітченної людини сьогодення, обидві битви виглядають братовбивчими, а повна відповідальність лягає на конкретні особистості, а не простий люд наших держав. А, якщо остаточно дивитись правді в віччі: дії московського війська на наших землях були загарбницькими і супротив наших предків, яким би він не був по закінчнню - визиває повагу та вдячність!                                                                                                                                      До того ж усім відомі історичні факти, що долю перемоги у Полтавській битві вирішили козачі полки Івана Скоропадського і кал мицька кіннота. Так що й тоді ми спромоглися перемогти самі себе!

Висловлюємо подяку приватним підприємцям М.Басію, Ф.Галайдюку, І.Мусі а також О.Мироненко - координатору проекту обласної громадської организації «Громадянський Актив Дніпропетровщини»  за спонсорську підтримку та за надану можливость перебування делегації молоді нашого району на місці Полтавської битви під час відзначення 300 - річчя події. . Поїздка відбулася відповідно до дитячої просвітницької програми «Збереження духовної, культурної та історичної спадчини України» впровадженної Всеукраїнською громадською организацією «Наша Україна» - Голова виконкому Ю. Тертишний.

Голова Апостолівської районної організації Української Народної Партії  М. ПАВЛЮЧЕНКО

Пошук

Цікаво знати
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

http://artcity.ucoz.ua
Друзі сайту

Допоможи сайту

РЕКЛАМА

| Art-m© 2017 | |