* * *
Что мне рай и что мне ад,
Ведь я геджай, и этому я рад
Не касаются силы небесные меня.
И это есть жизнь славная моя
Потому что у меня своя геройская стезя
Я выбираю кем мне быть и кем мне стать
Силу из себя черпаю что бы не упасть
Живу и погибаю, все любя и все ценя.
Еретиком назвете вы меня, только зря
И в тот же час натравлю на вас, эльфов
Ведьм лесных и колдунов, бесов и чертов
Право имею я, потому что такова вера моя.
Жизнь полна приключений сказочных
И охотников в душе лесных.
Как то раз вампиршу повстречал я,
В поисках знаний, отдал душу не живя
Подлая, паскуда, клыки ее весят на шее у меня вот до отсюда.
Много было встреч таких, когда зубы вылетали их тогда
Но зато великий я получил урок.
Геджай им не позубам, и нету силы их впрок.
Раст, стихия моя, там где силы черпаю я
Живя по законам своим, я выбираю кто я и кем мне быть.
Нефелимом стал я и теперь падшие ангелы мои друзья.
Крылья их, не поднимут меня ввысь, но это пора забыть
И нет спокойной жизни для падшего, ведь у него два врага.
Вот недавно поймали Керувиеля два темных бойца.
Ножик ритуальный заточили и как курку порешили.
Не понять и не додумать идиотам, что смерть его не нужна
Не откроет она им секретов бытия ,
И не даст ни капли счастья.
Но в жизни такой есть шанс другой.
Когда восстанет против нас дух мой.
И не впервой мне придется пройти по лезвию ножа
Все заново начать и по геджайским законам другую стихию выбирать.
И снова в рабство не попасть, не стать как она
И ложью как теплым одеялом укрывшись, все сказать…
* * *
Моим друзьям и тебе
Привет мои любимые друзья
Я вернулся из завтрешнего дня
Кто вы?Что вы? Можеть быть и я?
Как вы, мои любимые друзья.
Счастливы вы и счастлив я
Ведь вы мои последние друзья
Борцы, солдаты и поэты.
Не сломить вас, а враги ваши канут в лету.
Ведь вы мои друзья
И только этим уже счастлив я.
Я горд вами и поднят
Как сокол в ясном небе рад.
Прошла наша война.
Счастлив ты рад и я.
Что, наконец, любовь пришла.
И наша странная мечта.
* * *
Пам’ятаю я дівчину одну
Любу, милу і у рухах своїх трохи несмілу
Посмішка чия, радувала світ як весна
В її божествених очах життя буя.
І у всіх, хто подивиться у них,
На нові подвиги, натхнення постає
Божественна її краса загубитись не дає
І навіки закарбується у цих рядках.
У пам’яті зникнуть літа
Адже вона дівчина весна
Яка відроджує життя
З вічною надією любов твоя.
А сум в її очах піде як холод у бутті
Адже вона ніколи не залишиться сама
Дорога усім і мені, прекрасная Елена
В житті як і у вісні зміниться все завдяки твоїй красі.
* * *
Далі потрібно йти, і ні на що не зважати
Лише дивитися в минуле, і моменти гарні згадувати
Не зациклюватися на тому що з вами трапилося.
І на досягнутому ніколи не зупинятися.
Любов від вас пішла, тай що, це все брехня
Якщо вона пішла, то не любов, і це лише життя
Тобі всі скажуть змирись, це не кінець
І праві будуть, іди ж ти навпростець
Геройська і тяжка доля твоя
І якби вона тебе не кидала у сміття
Пройди цей шлях як хочеш ти
І у цій війні правду віднайди
Краси у цьому світі повно, лиш дивись
Очі відкрий і вірним друзям залишись
Подаруй людям трохи щастя і добра
Випий чарку і поглянь, як чорт з тобою гра.
І цигарка добра розвіє цей туман
Душу заспокоїть, і кров рідку згустить
А далі ж ти відкинь траву і план
Цигарку загаси, і чарку в останній раз перехили.
І починай жити у новому світі
Досвід здобутий використай ти вміло
І сподіваюсь слово друга не даремно пролетіло.
Дивись пташки щебечуть і кричать тобі
Живий ти, з тобою й ми пісню нашу присвячуєм тобі
Адже в серці твоїм пташка живе
І разом з нею ми рятуємо тебе.
Полетіли за нами, полетіли, туди де будем на самоті.
* * *
Першая краса
Елену прекрасну, знав колись я
Не гірше Троянської вона була.
Гарна і горда по життю вона йшла.
Невинна і чиста, для малого кола людей помітная.
В житті я б багато за увагу її віддав
Свій світ би їй показав.
На балі випускному з нею я
Провів найкращі години свого життя.
Але страх і обставини відкинули мене
Щоб дати урок, біль ніколи не мине.
А життя продовжується, світ йде.
Здається враження, що одинацьке життя ніколи не мине.
Але поки є такі люди як вона
Добрі, лагідні і повні світла
Просто виключення в цьому житті
Які віру і надію відроджують в мені.
* * *
Прощай моя милая подруга
Быть может вновь
найду тебя и эту подлую любовь.
А пока, жизнь моя пуста.
Я устал и не сдаюсь.
И до последнего борюсь.
Как злобный зверь в этом мире
Ищу я счастья на Памире.
Никто ведь не знает, что зверь загнался
Убился и насмерть разорвался.
Попался в сети подлые любви.
И стал другом сатаны.
Какого хрена пишу я эти дурацкие стихи.
Кидаю все эти ненужные понты.
Летаю в этих черных облаках.
В душе возрождая этот прах.
* * *
Рятівник
Інколи ти розумієш, і починаєш відчувати
Що потрібно людське життя рятувати,
Швидко діяти без зупинки і права на помилку.
Адже 1й раз рятуєш сам ти хворого, людину.
Життя в неї вдихаєш, смерть білу бачиш
Не страшну стару, а прекрасну білу дівчину
Яка ніжними руками, забирає хлопця-бідолаху
І ти руку на серці тримаєш і щось незрозуміле відчуваєш.
Смерть людину забирає і ти з залитими слізьми очами
Говориш їй зажди, постій, душу мою ти візьми
І сила твоя невидимою рукою її відганяє
І на твою долоню легке дихання потрапляє.
Не здався ти, хоч і час вже пройшов
Людину врятував і ще одне життя знайшов
Заглянув в очі смерті ти людино білої душі
Бився сьогодні із смертю ти, і переміг, у світі
Але минулий раз ти пам`ятав
Кому ти клятву і за що давав
Куди ти долю тяжку повів свою
Колись і ти провалиш місію свою.
* * *
Счастье
Что есть счастье для вас, не ответите а?
Что для вас любовь и что тоска?
Не ответите ли мне дорогие друзья.
Ведь знаю, что было это у вас любя.
Вы спросите меня: «Когда же счастье к нам придет»?
Я отвечу вам: «Когда ваша любовь его найдет»
Но нужно искать, смотреть, куда-то бежать.
Людям хорошим пытаться чем-то помогать.
Этот мир всеми силами стараться менять
И не ждать когда кто-то придет вас спасать
Не жалеть, не унывать, а лишь долги миру возвращать
Что бы потом не жалко было его покидать, и себя терять
А счас нам нечего в этой жизни терять
Но у этого мира можно много взять
И в одиночестве вам этого не понять
Просто потому, что вам некому будет сказать.
Но это ваш путь, ваша игра
Которая не стоит ни гроша
И не интересно ни кому, кроме тех
Кто вечно расплачивается за этот грех.
* * *
Любове моя, правильно зрузумів тебе я
І вдячний за всі ті палкіії почуття.
Ти моя муза і надхнення моє живе
Без тебе в світі цьому все не те.
Ти наповнюєш радістю життя моє
І останній раз бачиш в ньому щось живе
В твоїх рухах я бачю дивні почуття
У них живе незмінная краса твоя.
У твоїх очах як океанах зірки грають
І цей мирний спокій із душі моєї забирають
Не бачу тебе я і не чую голос твій - страждаю.
А коли побачу то серце немов скаженне калатає.
І радість мене покидає коли я холод твій відчуваю
І вся жага до життя всі почуття зникають зі мною.
І якщо ж милосердна ти і не байдужий я тобі
То зігрій же долоні і думки мої.
* * *
Поглинула людей журба страшна
І на обличчі збереглось життя.
Сум в очах і сум на устах
В душі камінь тяжкий і страх.
Хай же на руці кров, рана точиться
Та щастя у подиху остнньому ворушиться
Жага нестримна і незламна до життя
Веде мене вперед до майбуття.
Не впізнав себе у дзеркалі я
Але за собою побачив 2 лиця
Боже, щасливі то були дівчата
Яких давно небачив,от загадка.
Де ж вони були де пропадали
На що надіялись чого чекали
Головне що крапля добра
Є у них і трішечки зла.
Зажурилось все, зажурилася земля
І смуток проганяее з неї щастя
Гей ви, ті хто палко й щиро любить
Сподіваюсь любов cвою не загубить.
Ви це перший грім, перші паростки життя
Які як буря зметуть цей спокій з обличчя
* * *
Чего же ищешь ты скажи,
Мечты, любви, семьи.
Мгновенья счастья в этом мире
Найти можно и в однокомнатной квартире.
Отвергаешь ты людей не потому что ты плоха
иль что тебе они не по нутру
Ведь кто-то ищет тебя одну
И ты одна еще сама этого и не поняла
но как найдешь любовь свою?
Коль отвергаешь душу юную свою
И не понимаешь, что любовь нашла тебя тогда
Когда началась жизнь новая твоя.
А мир не против тебя,
он просто создал испытания, что бы жизнь твоя
Стала другой иль может быть иной.
Доброй и щасливой, и не одной.
Когда вижу я тебя, задаю вопрос:
Почему же ты боишься меня,
и с недоверием смотря мне в глаза
Молча, посылаешь меня.
Ведь ты моя последняя тоска
Последний страх, последняя мечта
Лучшая подруга, последняя ... моя.
Как сумасшедший парень вновь, я зову тебя с собой.
* * *
Квітчки прекрасні виросли на землі
Ангелами небесними принесені мені
Радують око мені, з*являються у сні
Але плювати на цю красу в житті.
Я розбігшись лечу як сокіл з скелі
Кричу: "Паскуди ви такі".
Коли до низу долечу вам все згдаю
І квітку цю вам в дупу заштовхаю.
Повітря тіліпає мене як целофановий пакет
І ось в душі відкликнувся мій Гамлет.
Який говорить: "Помсти хочу"
Але мабуть дати її не зможу.
Відкривши щиро очі я плюну вам в обличчя
І побіжу безтурботно щукаючи щастя
Схибнувшись щасливим буду я
І натворивши справ таких правдиво вибачуся.
І потім знов дістану батерфляя
І з розуму зійду від життя.
Від такого барвистого й щасливого.
Такого солодкого і як вітер мінливого.
* * *
Ці уста…
Твої уста солодкі і палкі, неначе стріли у вогні
І сповнені бажання незрозумілого зітхання
Таємничого мовчання та сумного прощання
Так заворожуючи як погляд ночі у вісні
Кожне слово сказане ними мов стріла
Потрапивши в душу залишається лиш зола
Відчиняє потаємні двері серця зраненого мого
І бачиш ти ким я є. Чого?
І не на словах, хотів би я відчути смак уст твоїх
На своїх губах, таких несмілих, боязких…
Подруго моя, дівчино дорога живи зі мною
Щоб не втратити любов і не повернутися до болю…
Бо що ж наш світ то не любов
Пробач мене і не потрібно слов
Лише твоя любов, і уста твої
Зможуть зігріти души, тіло і думки мої…
* * *