Поэту Мифриель
Душа поэта, пьяницы - гультяя
Живет трепеща, в мире прозябая.
В строках серых ищет новый смысл
Который кровью на игле прописан
Блядская натура,свое еще не раз возьмет
Заставляя шваброй разганять тупой народ
Шутить, терзать словами чьи-то мысли
Что б их умы и разумы еще не скисли.
Я сын ветров, в моих темнеющих глазах
Горит сиянием небесным, серый прах.
И там где лилеет пылающий рассвет
Прочерчен кровью мой белый век.
По милилитрам расчитав жизнь свою
По кубу этой белой дряни раз на дню
Что бы сойти с ума, как все, по своему
И сразу не отправиться в общую тюрьму.
Искать замену тому, по чем ведеш тоску
Вспоминать как держал ты теплую руку
Очень далекой но родной подруги
Которая дала опустить мне руки.
Все патологически нормальны
А иногда по емовски формальны
Страдания переносим в дурацкую игру
Ведя ее в театре, по чертовом нутру
Надеюсь не в последню строку
Скажу: "Мир - гори в аду"
Любовь нас только унесет
Там где горит восход.
Танец темного гения
Только читатель Хмельной поймет меня
Ведь пьянящий аромат красного вина
Скажет in vino veritas друзья
И тихонечко ругнеться но шутя.
кто в трезвости смотрел на мир,
Серйозно жил и даже не шутил
Держал в своих руках себя
Озарного Джокера браня.
Забыли все что жизнь - она
Шлюха из соседнего двора.
И каждый произнося слова любви
Не замечает ее возгласа "не ври!"
А лучше в постель, по быстрому тяни
И после, следующего, ты друг позови.
Кого бы ты любил, кому бы изменил
Все забудь, живя как раньше жил.
Может гений темный к тебе придет
И в шутку истину зажжет.
Ведь он живет между этих строк
Имея власть над страшным словом рок.
Читает душу вашу странными глазами
танцует темный гений перед вами.
Перед выбором поставит вас, нагло он
Отравив чудесным ядом - вот ган**н.
Сказать вам хочет одни слова:
Ищи ты,единственного врага
Люби его как самого себя
Спаси за добродетель не браня.
А гений темный выпьет чуток вина
Тихим словом назовет тебя
И как бабочка дурная
Порхнет камнем из окна.
Но не думайте что она забыл
Кем он в прошлом был.
Как в ярких небесах летал
И одним движением руки, приятно убивал.
Den Guten Tag
Den Guten Tag, красо моя
Темна і трохи зла, любове моя
Відірвана від цього світу ти сама.
Літаєш ти одна, як біла птаха.
Відкинь же страх, залиш його!
Візьми в душу це світлеє тепло.
Забудь про ту тяжку годину.
Врятуй в людині цю загнану тварину.
Яка біжить по цих лісах
В її очах я бачу вже не страх
А силу доблесті в твоїх руках.
Нехай наша любов радує ж у снах.
Я скажу знов ,якщо не пропустимо правду
Знайдемо і відчуємо: радість і кохану
Яку я сам і не один в своїх руках підніму
Цю горду, вічну – і поки що незламную дівчину.
* * *
Что мне рай и что мне ад,
Ведь я геджай, и этому я рад
Не касаются силы небесные меня.
И это есть жизнь славная моя
Потому что у меня своя геройская стезя
Я выбираю кем мне быть и кем мне стать
Силу из себя черпаю что бы не упасть
Живу и погибаю, все любя и все ценя.
Еретиком назвете вы меня, только зря
И в тот же час натравлю на вас, эльфов
Ведьм лесных и колдунов, бесов и чертов
Право имею я, потому что такова вера моя.
Жизнь полна приключений сказочных
И охотников в душе лесных.
Как то раз вампиршу повстречал я,
В поисках знаний, отдал душу не живя
Подлая, паскуда, клыки ее весят на шее у меня вот до отсюда.
Много было встреч таких, когда зубы вылетали их тогда
Но зато великий я получил урок.
Геджай им не позубам, и нету силы их впрок.
Раст, стихия моя, там где силы черпаю я
Живя по законам своим, я выбираю кто я и кем мне быть.
Нефелимом стал я и теперь падшие ангелы мои друзья.
Крылья их, не поднимут меня ввысь, но это пора забыть
И нет спокойной жизни для падшего, ведь у него два врага.
Вот недавно поймали Керувиеля два темных бойца.
Ножик ритуальный заточили и как курку порешили.
Не понять и не додумать идиотам, что смерть его не нужна
Не откроет она им секретов бытия ,
И не даст ни капли счастья.
Но в жизни такой есть шанс другой.
Когда восстанет против нас дух мой.
И не впервой мне придется пройти по лезвию ножа
Все заново начать и по геджайским законам другую стихию выбирать.
И снова в рабство не попасть, не стать как она
И ложью как теплым одеялом укрывшись, все сказать…
Ведь я геджай, и этому я рад
Не касаются силы небесные меня.
И это есть жизнь славная моя
Потому что у меня своя геройская стезя
Я выбираю кем мне быть и кем мне стать
Силу из себя черпаю что бы не упасть
Живу и погибаю, все любя и все ценя.
Еретиком назвете вы меня, только зря
И в тот же час натравлю на вас, эльфов
Ведьм лесных и колдунов, бесов и чертов
Право имею я, потому что такова вера моя.
Жизнь полна приключений сказочных
И охотников в душе лесных.
Как то раз вампиршу повстречал я,
В поисках знаний, отдал душу не живя
Подлая, паскуда, клыки ее весят на шее у меня вот до отсюда.
Много было встреч таких, когда зубы вылетали их тогда
Но зато великий я получил урок.
Геджай им не позубам, и нету силы их впрок.
Раст, стихия моя, там где силы черпаю я
Живя по законам своим, я выбираю кто я и кем мне быть.
Нефелимом стал я и теперь падшие ангелы мои друзья.
Крылья их, не поднимут меня ввысь, но это пора забыть
И нет спокойной жизни для падшего, ведь у него два врага.
Вот недавно поймали Керувиеля два темных бойца.
Ножик ритуальный заточили и как курку порешили.
Не понять и не додумать идиотам, что смерть его не нужна
Не откроет она им секретов бытия ,
И не даст ни капли счастья.
Но в жизни такой есть шанс другой.
Когда восстанет против нас дух мой.
И не впервой мне придется пройти по лезвию ножа
Все заново начать и по геджайским законам другую стихию выбирать.
И снова в рабство не попасть, не стать как она
И ложью как теплым одеялом укрывшись, все сказать…
* * *
Моим друзьям и тебе
Привет мои любимые друзья
Я вернулся из завтрешнего дня
Кто вы?Что вы? Можеть быть и я?
Как вы, мои любимые друзья.
Счастливы вы и счастлив я
Ведь вы мои последние друзья
Борцы, солдаты и поэты.
Не сломить вас, а враги ваши канут в лету.
Ведь вы мои друзья
И только этим уже счастлив я.
Я горд вами и поднят
Как сокол в ясном небе рад.
Прошла наша война.
Счастлив ты рад и я.
Что, наконец, любовь пришла.
И наша странная мечта.
Привет мои любимые друзья
Я вернулся из завтрешнего дня
Кто вы?Что вы? Можеть быть и я?
Как вы, мои любимые друзья.
Счастливы вы и счастлив я
Ведь вы мои последние друзья
Борцы, солдаты и поэты.
Не сломить вас, а враги ваши канут в лету.
Ведь вы мои друзья
И только этим уже счастлив я.
Я горд вами и поднят
Как сокол в ясном небе рад.
Прошла наша война.
Счастлив ты рад и я.
Что, наконец, любовь пришла.
И наша странная мечта.
* * *
Пам’ятаю я дівчину одну
Любу, милу і у рухах своїх трохи несмілу
Посмішка чия, радувала світ як весна
В її божествених очах життя буя.
І у всіх, хто подивиться у них,
На нові подвиги, натхнення постає
Божественна її краса загубитись не дає
І навіки закарбується у цих рядках.
У пам’яті зникнуть літа
Адже вона дівчина весна
Яка відроджує життя
З вічною надією любов твоя.
А сум в її очах піде як холод у бутті
Адже вона ніколи не залишиться сама
Дорога усім і мені, прекрасная Елена
В житті як і у вісні зміниться все завдяки твоїй красі.
Любу, милу і у рухах своїх трохи несмілу
Посмішка чия, радувала світ як весна
В її божествених очах життя буя.
І у всіх, хто подивиться у них,
На нові подвиги, натхнення постає
Божественна її краса загубитись не дає
І навіки закарбується у цих рядках.
У пам’яті зникнуть літа
Адже вона дівчина весна
Яка відроджує життя
З вічною надією любов твоя.
А сум в її очах піде як холод у бутті
Адже вона ніколи не залишиться сама
Дорога усім і мені, прекрасная Елена
В житті як і у вісні зміниться все завдяки твоїй красі.
* * *
Далі потрібно йти, і ні на що не зважати
Лише дивитися в минуле, і моменти гарні згадувати
Не зациклюватися на тому що з вами трапилося.
І на досягнутому ніколи не зупинятися.
Любов від вас пішла, тай що, це все брехня
Якщо вона пішла, то не любов, і це лише життя
Тобі всі скажуть змирись, це не кінець
І праві будуть, іди ж ти навпростець
Геройська і тяжка доля твоя
І якби вона тебе не кидала у сміття
Пройди цей шлях як хочеш ти
І у цій війні правду віднайди
Краси у цьому світі повно, лиш дивись
Очі відкрий і вірним друзям залишись
Подаруй людям трохи щастя і добра
Випий чарку і поглянь, як чорт з тобою гра.
І цигарка добра розвіє цей туман
Душу заспокоїть, і кров рідку згустить
А далі ж ти відкинь траву і план
Цигарку загаси, і чарку в останній раз перехили.
І починай жити у новому світі
Досвід здобутий використай ти вміло
І сподіваюсь слово друга не даремно пролетіло.
Дивись пташки щебечуть і кричать тобі
Живий ти, з тобою й ми пісню нашу присвячуєм тобі
Адже в серці твоїм пташка живе
І разом з нею ми рятуємо тебе.
Полетіли за нами, полетіли, туди де будем на самоті.
Лише дивитися в минуле, і моменти гарні згадувати
Не зациклюватися на тому що з вами трапилося.
І на досягнутому ніколи не зупинятися.
Любов від вас пішла, тай що, це все брехня
Якщо вона пішла, то не любов, і це лише життя
Тобі всі скажуть змирись, це не кінець
І праві будуть, іди ж ти навпростець
Геройська і тяжка доля твоя
І якби вона тебе не кидала у сміття
Пройди цей шлях як хочеш ти
І у цій війні правду віднайди
Краси у цьому світі повно, лиш дивись
Очі відкрий і вірним друзям залишись
Подаруй людям трохи щастя і добра
Випий чарку і поглянь, як чорт з тобою гра.
І цигарка добра розвіє цей туман
Душу заспокоїть, і кров рідку згустить
А далі ж ти відкинь траву і план
Цигарку загаси, і чарку в останній раз перехили.
І починай жити у новому світі
Досвід здобутий використай ти вміло
І сподіваюсь слово друга не даремно пролетіло.
Дивись пташки щебечуть і кричать тобі
Живий ти, з тобою й ми пісню нашу присвячуєм тобі
Адже в серці твоїм пташка живе
І разом з нею ми рятуємо тебе.
Полетіли за нами, полетіли, туди де будем на самоті.
* * *
Першая краса
Елену прекрасну, знав колись я
Не гірше Троянської вона була.
Гарна і горда по життю вона йшла.
Невинна і чиста, для малого кола людей помітная.
В житті я б багато за увагу її віддав
Свій світ би їй показав.
На балі випускному з нею я
Провів найкращі години свого життя.
Але страх і обставини відкинули мене
Щоб дати урок, біль ніколи не мине.
А життя продовжується, світ йде.
Здається враження, що одинацьке життя ніколи не мине.
Але поки є такі люди як вона
Добрі, лагідні і повні світла
Просто виключення в цьому житті
Які віру і надію відроджують в мені.
* * *
Прощай моя милая подруга
Быть может вновь
найду тебя и эту подлую любовь.
А пока, жизнь моя пуста.
Я устал и не сдаюсь.
И до последнего борюсь.
Как злобный зверь в этом мире
Ищу я счастья на Памире.
Никто ведь не знает, что зверь загнался
Убился и насмерть разорвался.
Попался в сети подлые любви.
И стал другом сатаны.
Какого хрена пишу я эти дурацкие стихи.
Кидаю все эти ненужные понты.
Летаю в этих черных облаках.
В душе возрождая этот прах.
Быть может вновь
найду тебя и эту подлую любовь.
А пока, жизнь моя пуста.
Я устал и не сдаюсь.
И до последнего борюсь.
Как злобный зверь в этом мире
Ищу я счастья на Памире.
Никто ведь не знает, что зверь загнался
Убился и насмерть разорвался.
Попался в сети подлые любви.
И стал другом сатаны.
Какого хрена пишу я эти дурацкие стихи.
Кидаю все эти ненужные понты.
Летаю в этих черных облаках.
В душе возрождая этот прах.
* * *
Рятівник
Інколи ти розумієш, і починаєш відчувати
Що потрібно людське життя рятувати,
Швидко діяти без зупинки і права на помилку.
Адже 1й раз рятуєш сам ти хворого, людину.
Життя в неї вдихаєш, смерть білу бачиш
Не страшну стару, а прекрасну білу дівчину
Яка ніжними руками, забирає хлопця-бідолаху
І ти руку на серці тримаєш і щось незрозуміле відчуваєш.
Смерть людину забирає і ти з залитими слізьми очами
Говориш їй зажди, постій, душу мою ти візьми
І сила твоя невидимою рукою її відганяє
І на твою долоню легке дихання потрапляє.
Не здався ти, хоч і час вже пройшов
Людину врятував і ще одне життя знайшов
Заглянув в очі смерті ти людино білої душі
Бився сьогодні із смертю ти, і переміг, у світі
Але минулий раз ти пам`ятав
Кому ти клятву і за що давав
Куди ти долю тяжку повів свою
Колись і ти провалиш місію свою.
* * *
Счастье
Что есть счастье для вас, не ответите а?
Что для вас любовь и что тоска?
Не ответите ли мне дорогие друзья.
Ведь знаю, что было это у вас любя.
Вы спросите меня: «Когда же счастье к нам придет»?
Я отвечу вам: «Когда ваша любовь его найдет»
Но нужно искать, смотреть, куда-то бежать.
Людям хорошим пытаться чем-то помогать.
Этот мир всеми силами стараться менять
И не ждать когда кто-то придет вас спасать
Не жалеть, не унывать, а лишь долги миру возвращать
Что бы потом не жалко было его покидать, и себя терять
А счас нам нечего в этой жизни терять
Но у этого мира можно много взять
И в одиночестве вам этого не понять
Просто потому, что вам некому будет сказать.
Но это ваш путь, ваша игра
Которая не стоит ни гроша
И не интересно ни кому, кроме тех
Кто вечно расплачивается за этот грех.
* * *
Любове моя, правильно зрузумів тебе я
І вдячний за всі ті палкіії почуття.
Ти моя муза і надхнення моє живе
Без тебе в світі цьому все не те.
Ти наповнюєш радістю життя моє
І останній раз бачиш в ньому щось живе
В твоїх рухах я бачю дивні почуття
У них живе незмінная краса твоя.
У твоїх очах як океанах зірки грають
І цей мирний спокій із душі моєї забирають
Не бачу тебе я і не чую голос твій - страждаю.
А коли побачу то серце немов скаженне калатає.
І радість мене покидає коли я холод твій відчуваю
І вся жага до життя всі почуття зникають зі мною.
І якщо ж милосердна ти і не байдужий я тобі
То зігрій же долоні і думки мої.
І вдячний за всі ті палкіії почуття.
Ти моя муза і надхнення моє живе
Без тебе в світі цьому все не те.
Ти наповнюєш радістю життя моє
І останній раз бачиш в ньому щось живе
В твоїх рухах я бачю дивні почуття
У них живе незмінная краса твоя.
У твоїх очах як океанах зірки грають
І цей мирний спокій із душі моєї забирають
Не бачу тебе я і не чую голос твій - страждаю.
А коли побачу то серце немов скаженне калатає.
І радість мене покидає коли я холод твій відчуваю
І вся жага до життя всі почуття зникають зі мною.
І якщо ж милосердна ти і не байдужий я тобі
То зігрій же долоні і думки мої.
* * *
Поглинула людей журба страшна
І на обличчі збереглось життя.
Сум в очах і сум на устах
В душі камінь тяжкий і страх.
Хай же на руці кров, рана точиться
Та щастя у подиху остнньому ворушиться
Жага нестримна і незламна до життя
Веде мене вперед до майбуття.
Не впізнав себе у дзеркалі я
Але за собою побачив 2 лиця
Боже, щасливі то були дівчата
Яких давно небачив,от загадка.
Де ж вони були де пропадали
На що надіялись чого чекали
Головне що крапля добра
Є у них і трішечки зла.
Зажурилось все, зажурилася земля
І смуток проганяее з неї щастя
Гей ви, ті хто палко й щиро любить
Сподіваюсь любов cвою не загубить.
Ви це перший грім, перші паростки життя
Які як буря зметуть цей спокій з обличчя
І на обличчі збереглось життя.
Сум в очах і сум на устах
В душі камінь тяжкий і страх.
Хай же на руці кров, рана точиться
Та щастя у подиху остнньому ворушиться
Жага нестримна і незламна до життя
Веде мене вперед до майбуття.
Не впізнав себе у дзеркалі я
Але за собою побачив 2 лиця
Боже, щасливі то були дівчата
Яких давно небачив,от загадка.
Де ж вони були де пропадали
На що надіялись чого чекали
Головне що крапля добра
Є у них і трішечки зла.
Зажурилось все, зажурилася земля
І смуток проганяее з неї щастя
Гей ви, ті хто палко й щиро любить
Сподіваюсь любов cвою не загубить.
Ви це перший грім, перші паростки життя
Які як буря зметуть цей спокій з обличчя
* * *
Чего же ищешь ты скажи,
Мечты, любви, семьи.
Мгновенья счастья в этом мире
Найти можно и в однокомнатной квартире.
Отвергаешь ты людей не потому что ты плоха
иль что тебе они не по нутру
Ведь кто-то ищет тебя одну
И ты одна еще сама этого и не поняла
но как найдешь любовь свою?
Коль отвергаешь душу юную свою
И не понимаешь, что любовь нашла тебя тогда
Когда началась жизнь новая твоя.
А мир не против тебя,
он просто создал испытания, что бы жизнь твоя
Стала другой иль может быть иной.
Доброй и щасливой, и не одной.
Когда вижу я тебя, задаю вопрос:
Почему же ты боишься меня,
и с недоверием смотря мне в глаза
Молча, посылаешь меня.
Ведь ты моя последняя тоска
Последний страх, последняя мечта
Лучшая подруга, последняя ... моя.
Как сумасшедший парень вновь, я зову тебя с собой.
Мечты, любви, семьи.
Мгновенья счастья в этом мире
Найти можно и в однокомнатной квартире.
Отвергаешь ты людей не потому что ты плоха
иль что тебе они не по нутру
Ведь кто-то ищет тебя одну
И ты одна еще сама этого и не поняла
но как найдешь любовь свою?
Коль отвергаешь душу юную свою
И не понимаешь, что любовь нашла тебя тогда
Когда началась жизнь новая твоя.
А мир не против тебя,
он просто создал испытания, что бы жизнь твоя
Стала другой иль может быть иной.
Доброй и щасливой, и не одной.
Когда вижу я тебя, задаю вопрос:
Почему же ты боишься меня,
и с недоверием смотря мне в глаза
Молча, посылаешь меня.
Ведь ты моя последняя тоска
Последний страх, последняя мечта
Лучшая подруга, последняя ... моя.
Как сумасшедший парень вновь, я зову тебя с собой.
* * *
Квітчки прекрасні виросли на землі
Ангелами небесними принесені мені
Радують око мені, з*являються у сні
Але плювати на цю красу в житті.
Я розбігшись лечу як сокіл з скелі
Кричу: "Паскуди ви такі".
Коли до низу долечу вам все згдаю
І квітку цю вам в дупу заштовхаю.
Повітря тіліпає мене як целофановий пакет
І ось в душі відкликнувся мій Гамлет.
Який говорить: "Помсти хочу"
Але мабуть дати її не зможу.
Відкривши щиро очі я плюну вам в обличчя
І побіжу безтурботно щукаючи щастя
Схибнувшись щасливим буду я
І натворивши справ таких правдиво вибачуся.
І потім знов дістану батерфляя
І з розуму зійду від життя.
Від такого барвистого й щасливого.
Такого солодкого і як вітер мінливого.
Ангелами небесними принесені мені
Радують око мені, з*являються у сні
Але плювати на цю красу в житті.
Я розбігшись лечу як сокіл з скелі
Кричу: "Паскуди ви такі".
Коли до низу долечу вам все згдаю
І квітку цю вам в дупу заштовхаю.
Повітря тіліпає мене як целофановий пакет
І ось в душі відкликнувся мій Гамлет.
Який говорить: "Помсти хочу"
Але мабуть дати її не зможу.
Відкривши щиро очі я плюну вам в обличчя
І побіжу безтурботно щукаючи щастя
Схибнувшись щасливим буду я
І натворивши справ таких правдиво вибачуся.
І потім знов дістану батерфляя
І з розуму зійду від життя.
Від такого барвистого й щасливого.
Такого солодкого і як вітер мінливого.
* * *
Ці уста…
Твої уста солодкі і палкі, неначе стріли у вогні
І сповнені бажання незрозумілого зітхання
Таємничого мовчання та сумного прощання
Так заворожуючи як погляд ночі у вісні
Кожне слово сказане ними мов стріла
Потрапивши в душу залишається лиш зола
Відчиняє потаємні двері серця зраненого мого
І бачиш ти ким я є. Чого?
І не на словах, хотів би я відчути смак уст твоїх
На своїх губах, таких несмілих, боязких…
Подруго моя, дівчино дорога живи зі мною
Щоб не втратити любов і не повернутися до болю…
Бо що ж наш світ то не любов
Пробач мене і не потрібно слов
Лише твоя любов, і уста твої
Зможуть зігріти души, тіло і думки мої…
Твої уста солодкі і палкі, неначе стріли у вогні
І сповнені бажання незрозумілого зітхання
Таємничого мовчання та сумного прощання
Так заворожуючи як погляд ночі у вісні
Кожне слово сказане ними мов стріла
Потрапивши в душу залишається лиш зола
Відчиняє потаємні двері серця зраненого мого
І бачиш ти ким я є. Чого?
І не на словах, хотів би я відчути смак уст твоїх
На своїх губах, таких несмілих, боязких…
Подруго моя, дівчино дорога живи зі мною
Щоб не втратити любов і не повернутися до болю…
Бо що ж наш світ то не любов
Пробач мене і не потрібно слов
Лише твоя любов, і уста твої
Зможуть зігріти души, тіло і думки мої…
* * *
