Далеко
не кожна людина сьогодні здатна на благодійність. Відремонтувати дитячий садок,
подарувати малечі іграшки чи збудувати сучасний ігровий майданчик. Погодьтеся,
якщо хтось це й робить, то тільки залучаючи пресу, пропіаривши себе.
А
от нашим землякам Тимуру Вікторовичу Хаджи-Огли та Олександру Васильовичу
Лепесі така дешева реклама не потрібна. Місяць тому ці люди власноруч зробили справжнє
диво й для десятків апостоловських тинейджерів подарували свято, у вигляді сучасного
міні-футбольного поля та баскетбольного кільця, розташованого в районі Каналу.
Тепер і їхні діти, й кілька десятків інших любителів спорту ледве не щодня
збираються на майданчику, ганяють м’яча та розважаються.
Цікаво,
що автору цих слів, який сам полюбляє «зависати» на майданчику, прийшлося здорово
попотіти, щоб дізнатися імена тих, хто збудував спорткомплекс. Певно, така вона
і є – справжня благодійність. Тиха, скромна, але така потрібна
А взагалі я дуже люблю футбол: сітка , м"яч, ворота...романтика. Особливо, коли по полю ганяє мій чоловік у футбольних гетрах та трусах - це просто кайф... А тим людям, які "таємно" займаються благодійництвом респект і уважуха. Бо я як журналіст знаю напевно, що сьогодні "спонсор" зайвого кроку не зробить без камери та мікрофону.У наш час скромність і меценатство без папараці - це велика рідкість ...
Всемирно известного тренера спрашивает журналист: - Как вы рисуете себе образ идеального футболиста? Какими качествами он должен обладать? - Высокая самодисциплина, соблюдение режима, беспрекословное следование указаниям тренера, лояльность к противнику, уважение к арбитрам, чувство товарищества... - Но таких игроков очень мало! - Таких игроков сколько угодно. Но у них есть недостаток: они не умеют играть в футбол.