День Святого Миколая дає нам можливість хоч один день побути дітьми. Маленькими ми писали листи доброму чарівникові й клали їх на підвіконня, щоб пташки чи ангели попрацювали поштарями. А потім намагалися не заснути і не пропустити той момент, коли Миколай постукає у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки завжди з'являлися вчасно. Нинішні діти обговорюють у школах комп'ютерні ігри та паролі до нових ігрових рівнів. Сперечаються, які марки автомобілів найкращі. Останнім часом малі українці добре орієнтуються навіть у прізвищах вітчизняних політиків. І все ж вірять у казку... Як діти готуються до дня Святого Миколая? За що люблять Чудотворця і чого від нього чекають? Щоби почути це від самих дітей, ми побували у п'ятому класі однієї з івано-франківських шкіл. Оленка, маленька розсудлива відмінниця, поважає Миколая за справедливість, за те, що він приносить подарунки тільки чемним дітям. Мама часто розповідала їй про чуда, які творив святий у минулому, і дівчинка уявляє його добрим дідусем з сивою бородою та лагідною посмішкою. У своєму листі вона не просила нічого особливого, бо добре розуміє, як важко Чудотворцю виконувати стільки замовлень. Про що писала — не сказала, але обмовилася, що подарунок має бути яскравим і обов'язково з ласощами. Під великим секретом Оленка зізналася, що і сама приготувала для Миколая маленький пакуночок і тепер ніяковіє від власної сміливості. А ну, як подарунок не сподобається?! « У Миколая вистачить дарунків для всіх дітей світу, і хто би що не просив — одержить, — точно знає Тарас. — Раніше святий підкидав гроші бідним людям під двері або через кватирку, а тепер кладе подарунки дітям під подушку. Якщо пакунок великий і не вміщається туди, святий тихенько, щоби не розбудити, кладе його на стільчик біля ліжка. Коли має прийти Миколай, я завжди довго не сплю і чекаю. Але жодного разу мені не вдалося побачити святого або хоч почути, як зариплять вхідні двері. Було б цікаво на нього подивитись. На образках, які нам роздавали в церкві, Миколай серйозний, навіть суворий, та я знаю, що він дуже любить дітей і тварин». У Яринки хворіє молодший братик, тому вона у своєму листі не просила подарунків, а тільки здоров'я для малого Віталика та всієї родини. Бабуся розповідала дівчинці, що Миколай особливо прославився лікуванням хворих і спасінням тих, хто потрапив у біду. Щоби бути впевненою, що прохання дійде за призначенням, Яринка віднесла листа до церкви і віддала черниці. Миколка, дуже спортивний та впевнений у собі хлопець, здивував оригінальним твердженням: «Миколай має цілу купу різок для нечемних дітей. Неслухняні, ті, хто погано поводиться і не хоче вчитися, обов'язково отримають чорну різку. Було б несправедливо, якби подарунки отримували всі: і чемні, і нечемні. Я дуже люблю грати у футбол і попросив у святого новий м'яч. Думаю, що він мене послухає, бо це моє найбільше бажання. Цікаво, як м'яч влізе під подушку?». Оксанка написала вірш про святого Миколая і сподівається хоч на маленький подарунок. Вважає, що була не дуже слухняною і свята чекає з тривогою. Але, попри все, завзято посперечалася з Женею, котрий сказав, що Миколай приходить тільки до українських дітей. На її думку, він має багато помічників у всьому світі й не відрізняє дітей за національністю. А з неба спускається по срібній вервечці разом з ангелятками, які несуть із собою величезні міхи з подарунками. їх має вистачити на всіх. А ось Настуся на запитання, що вона написала у своєму листі, відповіла: «Для чого писати? Сніг ще не випав, і сани з неба не зможуть проїхати по землі». Чекаємо снігу, нового року, нового щастя для наших дітей, для нас, для України...
Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"
Мені здається, що Святий Миколай дуже схожий з радянським Дідом Морозом та чужоземним Сантою. Такий же чарівник. Та хай там як , якщо діти стають щасливішими від візитів чудотворців, то легенди про чарівників мають право на існування.
День Святого Миколая дає нам можливість хоч один день побути дітьми. Маленькими ми писали листи доброму чарівникові й клали їх на підвіконня, щоб пташки чи ангели попрацювали поштарями. А потім намагалися не заснути і не пропустити той момент, коли Миколай постукає у двері. Це ніколи не вдавалось, але подарунки завжди з'являлися вчасно.
